приблизно 1900р.

Дозвіл видано в Римі доперва 28 вересня 1763,яке передав нунцій Апостольський з Варшави воєводі Потоцькому 19 листопада сегож року.Тимчасом на умильні просьби воєводи Потоцького,дістав о.Теодозій Грегорович ігумен волсвинський вже в року 1764 наказ від настоятелів Чина,щоби сейчас переніс са до Кристинополя враз з трема иньшими монахами, що він і виконав 25 грудня 1764.Від того то дня починаєть ся побут ОО.Василіан в Кристинополи.Що до самої церкви кристинопільської, то знаємо,що вона була спершу деревляна,але по спаленю міста поставив Салєзій Потоцький церков муровану під покровом св.Георгія великомученика.Коли прийшли до Кристинополя ОО.Василіани ,обіцяв Потоцький поставити для них монастир мурований з новою більшою церквою.Року 1771 дня 14 червня міряв перший раз архітект Іван Сельнер місце де мала станути церков з монастирем ,а вже 16 червня тогоже року зачало ся звозити цеглу на будову.Дня 15 вересня відбули ся торжественно закладщини нової церкви під покровом святого великомученика Георгія і св.Онуфрія пустиножителя.Чину сего доповнив о.Йосафат Висоцкий ,архимандрит жовківський з препоручення єпископа холмського Максиміліяна Рилли.Закладщини самого монастиря відправлено доперва 20 жовтня 1772.Будову церкви скінчено в літі 1774,а монастиря в осени 1775.

Коли ж в року 1888 прийшли до Кристинополя на місце старших молодші Василіани,бачили,що знову треба конче відновити церков з монастирем.Видатки на віднову церкви були досить великі-щоби їх покрити ,роблено складки по цілім краю.За помочію Бога і добрих людей помальовано в року1892 цілу церков наново,дано зовсім новий хорошо різьблений і золочений іконостас,новий артистичної роботи кивот і всі престоли відновлено.Тепер в монастирі кристинопільськім відбувають ся студія богословскі-а між професорами,що викладали тут св.богословіє,зачислює ся також і метрополит Галицький Андрій Шептицький.

    СКАРБИ ДУХОВНІ В ЦЕРКВІ ОО.ВАСИЛІАН В КРИСТИНОПОЛІ

​

Першим і найбільшим скарбом,який має кристинопільська церков,є сам Ісус Христос ,живий,з цілим Божеством і Чоловічеством,але укритий під видом хліба.Мешкає Він на великім престолі днем і ночию.Другим скарбом сеї церкви є маленька частиночка того самого св.хреста,на якім умер Господь і Бог наш Ісус Христос.Ся частиночка св.хреста є оправлена в великий хрест,який справив р. 1778 третій ігумен монастиря о.Ампліят Крижановський за 355 зол.. 15кр.Тепер виносить ся сей хрест дуже рідонько ,бо всього два рази на рік,то є ,на Воздвиженє честного Хреста і на Неділю Крестопоклонну.Дерево св.хреста рідко хто тепер має,а навіть рідко котра церков може похвалитись так великим скарбом.Отже як велике се щастє ,що парохіяне кристинопільські і доохрестні люди могуть в церкві кристинопільській поклонити ся правдивому хрестови нашого Спасителя.Третим скарбом сеї церкви є ріжні мощі сьвятих Угодників Божих.І так в церкві кристинопільській є: 1)мощі св.Василія Великого 2)мощі св.Йосафата Кунцевича,котрого схизматики замучили за св.католицьку віру в Витебску 1623р.3)мощі св.Георгія побідоносця,покровителя церкви кристинопільської 4)мощі св.Онуфрія пустиножителя,другого покровителя сеї церкви.

Четвертим скарбом сеї церкви є два братства ,заложені для добра духовного вірних.П'ятим скарбом є образ Матері Божої.Сей образ був колись давними часами власністю стародавної родини Садовських.Кождий голова сеї родини переказував єго перед смертію свому синови яко дорогоцінну спадщину,аж в кінци достав ся сей образ до рук Станіслава Костки Садовського,старости Робчицкого,Ловчого Белзского і Маршалка Двору Салєзія Потоцького,воєводи київського. Колиж в році 1764 спровадили ся ОО.Василіяни до Кристинополя, прийшло пану Станиславу Садовскому на гадку, щоби віддати сей образ до церкви кристинопільскої.Спонукувало єго до сего і те,що сей образ не мав до сього часу належитої почести,бо був схований в єго родиннім скарбчику.Не надумуючись довго ,зложив він сей дорогий скарб в церкві ОО.Василіан в Кристинополи,в року 1765 на руки тодішного першого ігумена єромонаха Теодозія Грегоровича. Чудотворний образ Матері Божої є мальваний на полотні.Має довжини з рамами 80цм.,а ширини 70.Зачерез те,що сей образ є дуже старий,  то й виглядає він досить темно.Хто хотів би добре розпізнати черти лиця Пресвятої Богородиці і Ісуса ,той мусів би станути собі досить близько образу ,бо здалека не міг би добре доглянути.Коли пан Садовський віддав сей образ до церкви кристинопільскої ,то разом з ним віддав був також і срібну суконку на Матір Божу і Ісуса,дві срібні короні і всі обітні дари,які люди дали до сего образу за одержані ласки.Сі обітні дари були то срібні таблички,малі ,квадратні,,а з'ображали вони ті ласки,які вони отримали від Матері Божої перед сим образом.Всіх тих табличок було 11,показують вони наглядно,що вже з давних давен люди уважали сей образ за чудесний.Тимчасом постарали ся ОО.Василіяни в р. 1773 о нову суконку срібну і золоті корони та від часу до часу вкладали ту нову суконку з коронами на образ Ласкавої Матері Божої.За ігуменства о.Ампліята Крижановского  прикрашено в р. 1777 образ ще лучше .Суконку і корони срібні дані п.Садовским стоплено ,а срібло з них пішло до роботи ліхтарів.На місце старої суконки дано срібний блят,срібні рами і 12 сильно визолочених зьвізд.Дано також на образ перли правдиві і бисері,каміння дорогі правдиві ческі.Приоздоблено образ также буквами і иньшою окрасою. Року 1815 забрало правительство до каси циркулу белзского срібну суконку Матери Божої.Щоби однак сей образ не був без належної оздоби ,постарав ся тодішний ігумен монастиря о.Маркіян Тарнавський о нову суконку на образ.Ся суконка була лишень деревляна,однак хорошо різьблена і малярським золотом добре позолочена.В такій оздобі стояв сей образ аж до року 1901.В тім то році тодішній парох Кристинополя о.Маріян Повх задумав справити Матери Божій знова срібну суконку і корони.Парохіяни приймили сю гадку радо і по досить обильних жертвах місцевих людей справлено за 200 корон згадану суконку.Прибиванє сеї суконки відбулося з торжеством.В неділю по Покрові 1901р.рано по першій службі Божій відбуло ся благословенє суконки ,а опісля згаданий о.парох сказав слово в честь Матери Божої і прилюдно прибив до образу суконку і корони. В часі сего торжества відспівано перший раз пісню до Матери Божої  кристинопільскої.Так прикрашений образ висить тепер за престолом в кристинопільскій церкві і від всіх ревних слуг Марії відбирає належну почесть.

 Сей образ Матері Божої вже від давна був славний з чудес.Ще як знаходив ся він в домі панів Садовских,досьвідчали люди перед ним многих ласк.А щоби сі ласки не пішли в непамять,почала вже сама родина Садовских їх по трохи списувати.Письма ті старанно зберегали п.Садовскі в своїм архіві,а коли пан Станислав віддавав сей образ ОО.Василіянам в Кристинополи,то заразом обіцяв ,що спише ще всі прочі ласки висьвідчені через Матір Божу Ласкаву ,постараєть ся щоби власть церковна подтвердила прилюдно правдивість тих чудес і віддасть ОО.Василіянам всі списані і потверджені чуда до переховку.Мабуть пан Садовский не здійснив свого наміру ,бо між паперами в архіві ОО.Василіян кристинопілских нігде не знаходимо тих чудес.,які ще стали ся в домі панів Садовских перед ти образом.Тимчасом ,коли виставлено сей образ до прилюдної почести в церкві кристинопільскій зараз пізнав нарід ,як великий скарб має він в тім образі і громадно почав до него горнути ся.Виявляв він перед сею Ласкавою Матерію своє серце,просив ратунку в нещастю,в хоробі,просив о опіку над цілим своїм житєм,благав о відверненє нещасних пригід та вкінци поручав Матери Божій спасенє своєї душі.Між першими,що були дуже набожні до сего образу, була сама ктиторка монастиря і церкви ОО.Василіян ,Анна Потоцка,жена Салєзія Потоцкого.Замовляла вона перед тим образом що дня дві Служби Божі читані,а що середи і суботи Службу Божу сьпівану та Молебени.В загалі у всіх своїх потребах удавала ся та побожна пані до пренепорочної Матери Божої в тім образі Ласкавої.

 Чи вислухала Мати Божа сі ревні молитви своїх дітий?О так! Сьвідчать о тім ріжні ласки ,які нераз стверджено під присягою.Послухаймо деяких таких ласк:

В р.1767 Іван Непомук Щешинський ,капітан піхоти Салєзія Потоцкого,зізнав ,що будучи в великій пригоді,коли чотири ночи перед дверима церкви кристинопільскої ОО.Василіян по кілька годин клячав і горячо до Матери Божої в тім образі молив ся,нагло дізнав потіхи в своїй потребі.

 Р.1768,в часі великого пожару в Кристинополи,коли вже згоріло 56 домів близко монастиря а дах на церкві василіяньскій вже займав ся від великої горячи і поломіний ,які били на него,тоді монахи з народом ,припавши перед образом Матери Божої ,засьпівали перед ним:Под твою милость прибігаєм. . .  . ,сейчас по відсьпіваню сеї молитовки нагло відвернула ся поломінь від даху церковного ,так монастир і два доми при церкві остали ненарушені.

Р.1770 зізнала одна невіста зі Шміткова перед Грацияном Парницким ,єромонахом кристинопільским і перед иньшими,що вона будучи через довгі роки неплодною,скоро удал ся  до Матери Божої кристинопільскої з просьбою о потомство ,а крім того дала на Службу Божу в тім намірі і набожно її вислухала ,зачала сина і породила щасливо.

 Того самого року,коли морове повітря,всюда довкола Кристинополя лютило ся ,на бажанє місцевих горожан зроблено в неділю 8 серпня по полудни процесию ,на котрій несено навколо міста з великим торжеством образ Ласкавої Матери Божої.Не було се без наслідку ,бо хотяй по цій процесиї,ще 5 місяців пошесть в околиці тревала,але до Кристинополя не зайшла.

Р.1773 7 марця одна тутешня невіста ,що коморувала у маляра Соколовского ,довго мучилася при породі.Як тільки жертвувала ся до кристинопільскої Матери Божої ,сейчас щасливо породила,що всі ,котрі були при ній, зізнали.Того самого року одна дитинка слаба на віспу,вже вмирала,коли її пожертвовано сі Матери Божій,сейчас прийшла до здоровля.

Того самого року приснив ся тутешній одній невісті сон,що як віддасть маленький образок за шклом,який мала у себе,до ОО.Василіян і завісить єго на образі Ласкавої Матери Божої,то її послідне дитятко вже умираюче ,прийде до здоровля.Пробудившись,сейчас так зробила і дитятко зістало здорове.

 Того самого року дня 27 цьвітня ві второк о год.4 з полудня :Два підводи пароконні з села Боратина з двома парубками на імя Грицько Мусій і Іван Чмир заїхали на подвірє монастирске ОО.Василіян під деревляну каплицю,щоби забрати річі місионарскі на місию в Поділє до Хоросткова.Коні одного підводу сполошені стуканєм при будові,з нагла підбігли під грубу драбину ,шістьсяжневу ,стоячу при каплиці ,котрої мало що двигати чотирох сильних хлопів ту драбину звалили.Коли драбина з великою силою мала впасти на коні і людий і їх поторощити,згаданий парубок Грицько Мусій,коло 20 літ маючи ,одною рукою вхопив за ліци і затримав сполошені коні ,що летіли за вал,а другою рукою ,лівою,хватив драбину ,що вже була близько єго голови,притримав і злегка спустив на землю,на великий подив присутних черців,господарів,мулярів занятих при будові,котрі всі крикнули:" "Чудо,чудо тутешньої Матері Божої ! "

І дійстно ,той парубок в часі,коли притримав коні  і драбину,закликав:"Пресвятая Богородице рятуя мя". І так за ласкою сеї Богородиці нікому нічого злого не стало ся.

Що сей образ є чудотворний сьвідчить о тім вимовно сам пан Станислав Костка Садовский .Коли єго жена р.1773 в жовтни була тяжко хора в пологах,написав він через свого капелина такий лист до ігумена кристинопільского о.Срочиньского : "Преподобний отче Добродію!Я староста Робчицкий, посилає милостиню на співану Службу Божу і Молебен перед чудотворним образом Преблагословенної Діви Марії на наміренє недужої Франциски,з просьбою,,щоби ся Служба Божа як найскорше могла бути відправлена,бо нані Старостина дуже слаба. Впадаю до ніг. . .о.Балинський С.Б.Ч."І дійстне по відправленній Службі Божій і Молебені сейчас недужа розвязалась щасливо.

Р. .1773 д.4 грудня -Роман капеліста Сал.Потоцкого,коли занедужали єму нараз і жінка і діти ,удався тут до Матері Божої,замовив Службу Божу,вислухав її і недужих опіці Матери Божої поручив.Зараз потім слабі почали вертати до здоровля.На подяку приніс він обітний дар с.є.срібну табличку ,квадратову,більше як лут важку ,а на обротній стороні її написав власною рукою такі слова: О Мати спасаємих в образі тім,

                        Сей дар зволь приняти ,ратуй нас

Р. 1774 д. 13 липня в неділю,одна невіста на імя Маріянна Степаницка ,Русинка,парохіянка з Нового Двора ,зізнала і на сє зізнанє присягнула в присутности тутешніх монахів і людий сьвітских зібраних на вечірню а імено при Семені Яхимовичу,сеньорі братства Вартоломею Богоносі,Андрію і Роману Волгановських,Йосифі Неділковськім,Вербицькій і прочих,що торік се є р.1773 д. 17 листопада ві второк син її однолітець ликнув оловяну шпинку,на котрій було осаджене шкелко-і та шпинка була в дитині аж до 22 червня 1774 .Ізза того дитя чим раз більше слабло ,сохло ,а лікарі до котрих удавала ся ,нічого не могли помочи.Аж коли 22 червня 1774 р. принесла дитя до церкви і жертвувала  єго Матери Божій,при чім вислухала двох Служб Божих,скоро вийшла з церкви,дитя легенько закашляло ся ,а шпинка вилетіла з єго уст в присутности шпитальної бабки Вербицкої.З вдячности за цю ласку жертвувала Степаницка срібний дар на образ Пресвятої Діви.

Р. 1775 Анна жена Степана Богоноса,наша парохіянка з Кристинополя,будучи в тяжи,через 7 днів бідила ся з породом.Як тільки прислала через свого мужа в своє наміренє на Службу Божу перед образом Ласкавої Божої Матери і та Служба відправила ся ,сейчас без ніяких трудностий сина повила.

Р.1782 д. 26 марця ,в великодну суботу ,три чверти на 12 в ночи ,коли відправляла ся полуношниця, перед плащаницею в монастирскій церкві, вибух великий огонь в місті.Переляканий нарід вибіг зараз з церкви,зіставивши монахів майже самих,котрі ледво докінчили полуношницю.По богослуженю взяли вони св.Дари з гробу Господнього,вийшли напротив вогню і зробивши над ним хрест св.Дарами,вернули до церкви назад.Колиж вогонь не вгасав,зняли черці образ Ласкавої Матери Божої і при сьпіві :"За всіх молиши ся благая. ." вийшли з ним на цвинтар а зробивши знову образом над вогнем знак св.хреста,сердечно благали Матери Божої о оборону.Зараз потім вітер звернув ся на болота,як се всі люди присьвідчають.Тим способом церков і монастир спасли ся від нехибного нащастя ,бо вогнисте вугля та гонти палячи ся несло на церков і монастир.Від сього часу вже більше не знаходимо в монастирских книгах записаних ласк.

                             

    12.01.1882р   

   Помер  в Кристинополі каплан о.Томаш Нестерович,василіянин з 1853р.,народився 1826.

       14.08.1898р. 

В чині ОО.Василіян відбудуться важливі зміни.На ректора семінарії в Кристинополі призначили о.Ліе,єзуїта з Бучача,а теперешній ректор о.Варол відправляється на місію.На професора до Кристинополя направлений о.Шептицький.