Пані Валентина переїхала у Красноград з батьками у 1952р. Ходячі по старому місту, родина вибрала собі велику хатину ,порівняно з іншими,звідки була виселена польська сім'я .Згадує ,як зайшли у будинок і першим ділом батько розпалив грубку і посадив мене наверх."Я народилася у 1948р.,у Буську.Спочатку жили у Межиріччі,де батько працював старшим буровим майстром,
а потім переїхали у Червоноград.Мені тоді було 4 роки.Допомагала старшому брату пасти корови біля Солокії.Він з друзями залишить мене ,а сам по дзотам і підземним ходам лазив.Шкода,що він вже помер.А то багато чого Вам би розказав.Одного разу полізли у підземний хід біля замку.Я мала була ,то далеко не пішла,бо побоялася.А вони вилізли аж на старому цвинтарі.А ще пригадую,як брат не взяв мене до лісу.Так я сама пішла,перебралася через міст,який був тоді на ремонті,нарвала ірисів жовтих і вернулася тією ж дорогою.В 1958р.моста ще не було,його дуже довго ремонтували.Вода на Бузі була прозора.Як йшли в ліс, набирали воду з джерел біля річки.У Клюсові стояли вишки бурові,бігали туди до тата.Пам'ятаю як мама ходила у палац Потоцьких робити ремонт для школи.Вчилися ми і в монастирі,вхід у церкву Юра був забитий дошками.Зверху були вітражі,які потім побили.Сад біля монастиря охороняв сторож,якого звали Штабуля.
Потім я вчилася у школі №1
Наші сусіди років 15 назад хотіли збудувати альтанку на своєму подвір'ї,почали копати і викопали останки єврея в сидячому положенні.Батько часто брав мене з собою на млин,де я дивилася як мололи борошно.Довго ще той млин був.Там де зараз суд була пожежна частина.Біля неї -котельня ,яка опалювала місто.Ми жили на вул.Радянській,зараз Св.Володимира.
Вул.Курбаса називалася Кауркова (перший архитектор Нововолинська),який тут усі русла змінив.Вул.Шевська-Дзержинського,Лемківська-бічна Ватутіна, вул.Бобинського-Ворошилова."
До речі вул.Кауркова і сьогодні є у Нововолинську.