Одна з найстаріших і найдовших вулиць села Новий Двір -це вул.Лемківська.У радянські часи вона називалася Ватутіна.Як каже дядько Мирон :”Жили на цій вулиці переселені 30 сімей з Лемківщині.За нею були городи і хутір.Спочатку давали людям багато землі,а вже як почав розбудовуватися Червоноград ,то тільки 6 соток виділяли.” На цій вулиці можна побачити історичну пам'ятку— камінний хрест , що стоїть на садибі місцевих селян.
Такі хрести вже неймовірна рідкість у нашому місті. Більшість з них, не пережили радянської влади.Їх лишилося тільки три.Один по вул.Шевській
два інших -на Лемківській
Катерина Григоріївна розповідає :” Моя бабця розказувала,що нижче будинку був цвинтар і лишився той пам’ятник “. За версією пана Мирона у цьому будинку жили побожні,заможні люди і цей хрест поставили в честь якогось християнського свята.Але він пригадує ,як в дитинстві бавився біля цього хреста і викопав людський череп.Батьки його теж знайшли людські кістки у себе на городі,можливо поховані під час війни.Є ще одна версія мешканки вулиці,що цей хрест пережив вже четверте покоління і раніше людям не дозволяли молитися ,вони збиралися і ставили хрест біля одного з будинків.На цвинтарі в Острові зберігся надгробок з подібним хрестом і пам’ятник біля нього датований 1939 роком.
На старому кристинопільському цвинтарі лишилися фрагменти від хреста,такого як по вул.Шевській .
Отже можна зробити висновок,що ці пам’ятки зроблені на початку XIX століття. Хрест був святим місцем. Можливо їх ставили просто на славу Божу або у пам’ять про якусь родинну подію.
W 1769 roku doszło w Krystynopolu do Bitwy między oddziałem Konfederacji Barskiej (1/3 oddziału Bierzyńskiego pod dowództwem Ignacego Potockiego). Wpadli oni na skutek zdrady w zasadzkę w mieście podczas Mszy Świętej. Zginęło wtedy 123 Konfederatów. Dwa dni później Moskale na północ od Krystynopola wpadli w zasadzkę oddziału Kazimierza Pułaskiego i uciekając na zachód w kierunku Bełza potopili się w rozmoczonej ziemi. Zginęło ich wtedy ok 400. 94 powstańców pochowano w klasztorze oo. Bernardynów, pozostali zostali pochowani w mogiłach "na Pasiekach", przy drodze do Ostrowa, a także w Dobraczynie i Boratynie. Prawdopodobnie na mapie przynajmniej jeden z tych krzyży oznacza upamiętnienie tej bitwy, być może pozostał też taki ślad w charakterze krzyży nagrobnych.