Я народився у 1933р. у Новому Дворі. Ми мешкали біля мосту річки Солокія .Тоді тут виглядало все по іншому,був плетений плотик біля річки,чиста вода,піщані береги.А коли розширяли річку екскаватором,то береги змарнили.Міст збудували 1937р.За 4 дні перед війною всі мешканці знали коли почнеться війна ,навіть о котрій годині.Майже все село виїхало,лишився мій батько Іван і Козюк.В той день,німець,який стояв на мості закричав німецькою :”Тікай!”Бомба попала на город біля будинку і батька вбило.Німці дуже добре до нас ставилися,давали шоколадки,всі були охайні.А от коли прийшли визволителі ,то почалася бійня. Трупи вбитих пливли по Солокії. Я бачив ,як втікали німці.Один був ранений,а другий здавався,але його вбили.Ранений казав,що в нього діти,жінка, і його забили. Обох закопали у рові біля мосту.А як дорогу розширяли в наші часи, вже закатали в асфальт . За замком біля річки була могила , німці розрили її і поставили кулемети.А коли йшли москалі через міст,то по ньому стріляли артилерією.Багато тоді загинуло. Там де зараз міліція ,стояла стодола Книша ,туди попала бомба і вбило 22 німця.Навпроти монастиря служебниць був великий еврейський млин.У замку Потоцьких був склад зерна.Новий двір мав 260 номерів.У 1946р.нас виселили у Тернопільську обл. Коли вже повернулися до Нового Двору,місцевих не хотіли приписувати.Я пішов працювати у колгосп.Третя хата від Солокії знаходилася колгоспна контора.Працював помічником комбайнера.Вже у радянські часи втопили фігуру Матінки Божої з монастиря служебниць і з костелу:одну під Островом,а другу у Бузі.Як втопили,то щодня нас топило,а як витягнули ,то перестало.У часи Хрущова,коли всі хрести валили,пригнали трактор до фігури біля магазину”Молочного”.
Тракторист сказав:”Хто хоче,а я не буду валити”,і так вона стоїть донині.У костелі,вже коли робили ремонт знайшли замуровані метрики.Під час окупації , німці розібрали синагогу і школу еврейську.А ще люди розказували,що коли будували басейн,робили фундамент,то використовували надгробки з польсько-українського цвинтаря.Вже у радянські часи порозбивали труни у каплиці Вишневських.Німців на тому цвинтарі багато було поховано,але ще під час війни вони їх забрали у Німеччину.Лікар Савка був колегою мого батька,часто заходили до нього після церкви.Був добрим спеціалістом.